неділя, 26 травня 2013 р.

Види аборту
термін «аборт» походить від латинського слова «aborior», що означає «вмерти перед народженням». 
Аборт – це переривання життя людської особи, яке відбувається на етапі від моменту її зачаття до народження. 
Аборт може бути: спонтанний, самовільний, або викидень. Штучний, безпосередній, або свідомий. 
Спонтанний: його ще називають самовільним абортом або викиднем. Відбувається він без спеціальної дії, спрямованої на вбивство дитини, також всупереч волі матері та інших людей. Причини викидня можуть бути різні. Деякі самовільні аборти відбуваються через аномалії розвитку чи деформацію самого ембріона. Інші – через аномалії матки, чи хвороби матері: інфекції, ранній токсикоз вагітності, імунологічні чинники, приймання ліків, тощо. Мати повинна бути свідома того, що паління цигарок, споживання алкоголю і наркотиків можуть спричинити викидень ( R. L. Lucas. Bioetyka dla każdego. Częstohowa, 2005, s. 137-138).
При спонтанному аборті відбувається поступове відшарування тканин хоріону(хоріон- зовнішня оболонка зародків плазунів, птахів, ссавців і людини на початкових стадіях їхнього розвитку) від стінки матки, яке супроводжується пошкодженням її кровоносних судин. Внаслідок скорочень матки, з’являється періодичний біль у нижній частині живота і в попереку. Пізніше, при відшаруванні хоріону, з’являється кровотеча. На цій стадії, при правильному лікуванні та дотриманні строгого ліжкового режиму є шанси зберегти вагітність. 
Штучний: це безпосереднє і зумисне вбивство дитини на ранніх етапах її розвитку (між зачаттям та народженням). Залежно від терміну вагітності аборти поділяють на: 
- ранні аборти – до 12 тижня вагітності(термін вагітності тут позначається від першого дня останньої менструації, тобто «реальний вік дитини плюс два тижні»);
- пізні аборти – від 12 до 22 тижня вагітності; 
- так звані передчасні пологи – після 22 тижня і до моменту народження (на відміну від США, в Україні та в багатьох інших країнах світу, при народженні дитини у терміні після 22 тижнів вагітності законодавство зобов’язує виходжувати та лікувати немовля). 
В залежності від віку дитини, яка розвивається в лоні матері, застосовують різні способи аборту (вбивства дитини). Всіх їх поділяють на два типи – хірургічні і фармакологічні методи (Bioetyka dla każdego, s. 139). 
Хірургічні методи
Інструментальний (вишкрібання стінок матки) – найбільш поширений метод аборту. Спочатку спеціальними розширювачами розкривають шийку матки, яка під час вагітності щільно закрита, і через неї вводять у порожнину матки гостру кюретку (петлеподібний ніж), якою відривають ембріон від слизівки, при тому шматуючи його тіло і вишкрібають матку до повного видалення всіх тканин ембріона, плаценти і функціонального шару слизівки матки. Зазвичай вся операція вишкрібання порожнини матки проводиться наосліп. Такий вид аборту найчастіше здійснюється у термін до 12 тижнів, але інколи його виконують до 16 тижнів життя дитини («Плідність – дар і завдання». УКУ. Львів 2007, с.150). 
Вакуум-аспірація (міні-аборт) – застосовується до 3-4 тижня вагітності [затримка менструації до 25 днів]. Спочатку розкривають шийку матки, а потім до порожнини матки вводиться пластмасова канюля (канюля - порожниста трубка з тупим кінцем), яка через шланг під’єднана до вакуумного відсмоктувача. Тіло дитини під дією тиску розривається на шматки, втягується у трубку і викидається в резервуар [скляну банку]. Іноді спостерігається неповне видалення тканин вбитої дитини і тому необхідно додатково проводити вишкрібання. Міні-аборт застосовують в амбулаторних умовах та виконують без знеболення жінки, оскільки вважається більш щадним методом. 
Малий кесарів розтин – тип аборту, який виконують у термін від 16 до 28 тижня вагітності. До моменту перетину пуповини цей спосіб ідентичний з народженням дитини шляхом кесарського розтину. У випадку аборту після перерізання пуповини дитину залишають вмирати у лотку. 
Інтраамніальне введення гіпертонічних розчинів («заливка») – метод, який застосовується від 16 до 27-го тижня вагітності. Він полягає в тому, що за допомогою товстої голки, яку вводять через стінку матки з боку піхви відсмоктують деяку кількість навколоплідних вод, а натомість вводять таку ж кількість гіпертонічного розчину солі [хлориду натрію] або іншої отруйної речовини. Дитина до години в муках помирає через удушення або отруєння. Вводячи жінці стимулюючі препарати, провокують штучні пологи, внаслідок яких народжується мертва дитина. 
Аборт при частковому народженні – виконують у термін 16-18 тижнів і більше. Розширюють шийку матки і змінюють положення тіла дитини ніжками до піхви. Тіло дитини виймають, а голівка залишається у матці. Тоді в ділянці потилиці дитини роблять глибокий надріз і висмоктують мозок. Нарешті, сплющують голівку щипцями і цілковито виймають залишки дитини. Цю маніпуляцію виконують під контролем ультразвуку. В Україні цей метод не розповсюджений. 
Фармакологічні методи: 
Медикаментозний аборт – RU-486 (фармакологічна назва міфепрістон) – антипроґестиновий препарат, що блокує проґестеронові рецептори матки (L.J. Wright at all. Progesterone monoclonal antibody blocks pregnancy in mice/ Nature 1982 Feb 4;295(5848): 415-7). Дія проґестерону (прогестерон - статевий гормон жінок і самок ссавців; утворюється в яєчниках у жовтому тілі, яке утворюється на місця виходу зрілої яйцеклітини під час овуляції, а під час вагітності – у плаценті, цей гормон сприяє укріпленню яйця(дитини) в матці, стимулює діяльність молочних залоз) забезпечує нормальний розвиток вагітності. Блокування дії цього гормону провокує ранній аборт. Міфепрістон також спричинює скорочення матки. Цей метод аборту виконують до 50-го дня вагітності. При неповному відшаруванні, тканини залишаються в порожнині матки, що супроводжується небезпечною кровотечею та необхідністю хірургічного втручання. RU-486 може спричинити токсичне ураження печінки та гостру серцеву недостатність, через що у багатьох країнах його не дозволено застосовувати.
Простагландини – фармакологічні препарати, які використовують після 5-го тижня і до 27 тижнів вагітності з метою стимуляції родової діяльності. Біологічна роль простагландинів різноманітна: вплив на скорочення та розслаблення гладких м’язів, на функцію ендокринних, а отже і статевих залоз, на центральну нервову систему, кровообіг, дихання тощо. Використовують різні шляхи введення в організм матері простагландинів – через рот, внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньом’язево, а також безпосередньо в амніотичну [навколоплідну] рідину. Внаслідок такого стимулювання пологів часто народжуються живі діти, але їх залишають помирати. 
Абортивна вакцина (anti-human Chorionik Gonadotropin, anti-Trofoblastic Antigen) – протидіє розвитку вагітності шляхом утворення у матері антитіл до гормонів, через який зародок сигналізує про необхідні зміни в матці (формування місця імплантації).
Внутрішньо маткові засоби (ВМЗ). Ще їх називають «спіралі». Це вироби різної форми, які вставляють у порожнину матки. Їх часто представляють як контрацептивний засіб. Механізм дії ВМЗ:
1. травматичне ушкодження і, як наслідок, запалення ендометрію матки, що перешкоджає імплантації та розвитку ембріона.
2. Стимулювання сильних скорочень матки, яка виштовхує ембріон (через що сильні болі на початку так званих місячних, тоді, коли насправді відбувається відштовхування і вигнання дитини з тіла матері).
3. десинхронізовані скорочення матки і маткових труб (гальмування перистальтики маткових труб, внаслідок чого затримується пересування до матки зачатої дитини, що може призвести до позаматкової вагітності). 
Вважають, що сучасні «спіралі», які містять гормони або інші хімічні речовини, мають низку додаткових ефектів. Додатковий вплив на ендометрій (додаткове гальмування його розвитку) мають «спіралі», які містять проґестероноподібні речовини. ВМЗ, що містять іони міді, додатково впливають на дозрівання сперматозоїдів, а «спіралі», які містять іони срібла, додатково посилюють перистальтику маткових труб, внаслідок чого дитина потрапляє у матку швидше, ніж потрібно і тому не може імплантуватися. Відсоток невдач ВМЗ досягає 9%. При цьому вагітність може розвиватися нормально, але є ризик інфікування плоду і передчасних пологів. 
Таблетка «наступного дня» (ці таблетки часто представляють як «пожежну контрацепцію» або «посткоїтальну контрацепцію»). Таблетка застосовується до 72 годин після статевого співжиття. Вона пригнічує функцію жовтого тіла та викликає зміни в слизівці матки, які запобігають імплантації зародка. Проте якщо не відбулася імплантація, то відбувається ранній штучний аборт.
Слід наголосити, що при застосуванні трьох останніх фармакологічних методів аборт залишається непоміченим жінкою, оскільки відбувається на ранніх етапах розвитку дитини (ще до імплантації). Властиво ці методи запобігають імплантації зародка, провокуючи аборт, тому жінка навіть не знає, що в її організмі відбулося зачаття.
Є й інші, менш поширені, методи аборту. Серед них – голковколювання, при якому стимулюються рефлекторні зони, що можуть викликати початок родової діяльності. Їх використовують до десятого тижня вагітності. Також можуть використовуватися магнітні ковпачки, які надіваються на шийку матки та, створюючи сильні магнітні поля, викликають скорочення матки. Такі ковпачки використовують до трьох тижнів вагітності. У будь-якому випадку після спровокованого цими методами аборту необхідним є хірургічне вишкрібання стінок матки («Плідність – дар і завдання». УКУ. Львів 2007). 
Наслідки аборту для організму жінки 
Розлади, які є наслідками аборту, ділять на безпосередні, ранні, пізні та віддалені
До безпосередніх ускладнень належать механічні травми матки, порушення цілості її стінки [перфорації] та інших органів малого тазу, які виникають при виконанні інструментального аборту. При цьому можуть бути пошкоджені внутрішні органи: кишки, сечовий міхур. Також виникають кровотечі, інколи інтенсивні, інфікування матки та порушення згортання крові. За статистичними даними, у 18% жінок через два місяці після аборту, який виконували шляхом вишкрібання матки, розвивається хронічне запалення маткових труб через поширення інфекції з порожнини або шийки матки, в 11% - ерозія шийки матки. Травми шийки матки відбуваються внаслідок штучного її розширення, яке виконують під час міні-аборту та вишкрібання матки, а також дуже часто спостерігається ендометрит (ендометрит - запалення внутрішньої оболонки матки). Септичні ускладнення після штучного аборту є важким захворюванням, яке нерідко призводить до смерті жінки. При цьому часто спостерігають нечутливість до антибактеріальних препаратів, які тепер широко застосовуються.
Вдосконалення апаратури і техніки виконання "операції” дозволило зменшити кількість очевидних ускладнень, через що велике значення має знання інших розладів, які спостерігають через певний час після втручання в організм жінки.
Ранні ускладнення – це насамперед запалення статевих органів. При застосуванні ВМЗ спостерігається запалення слизівки матки, яке часто передається на маткові труби, зростає ризик виникнення запальних процесів органів малого тазу. Також збільшується інтенсивність виділень крові під час менструації та з’являються кров’янисті плямлення опісля, що призводить до анемії [недокрів’я] жінки. «Спіраль» спричинює важке гінекологічне захворювання – ендометріоз (ендометріоз - захворювання, при якому ендометрій, який нормально знаходиться у межах внутрішньої оболонки матки, поширюється на її м’язовий шар, маткові труби, яйники та інші органи), яке характеризується хронічним болем у малому тазі, сильними менструальними кровотечами та неплідністю.
Усі види штучного аборту викликають гормональний дисбаланс, на основі якого спостерігаються стійкі гормональні розлади. Адже з першого дня вагітності в організмі жінки відбувається перебудова всього організму і найперше регуляторних систем [гормональної та нервової], починається синтез та вироблення одних гормонів і пригнічується продукція інших. Аборт різко перериває цей процес, що спричинює нервовий та гормональний зрив, який проявляється дисфункцією залоз внутрішньої секреції. Як і при будь-якому стресі, виникають розлади функції наднирників, що впливає на обмін речовин усього організму жінки, а також стимулює надмірне виділення чоловічих статевих гормонів, через що змінюється зовнішній вигляд жінки (надмірне оволосіння, зниження тембру голосу).
Щодо ранньоабортивних засобів, таких як «таблетки наступного дня», то вони проявляють свій негативний вплив на жіночий організм через введення великих доз штучно синтезованих гормонів. 
Пізні ускладненняінколи з’являються через багато років. З усіх наслідків аборту вони найрозповсюдженіші. Найперше це збільшення частоти позаматкової вагітності, головною причиною якої є перенесені запальні захворювання придатків матки, зокрема маткових труб, що зумовлює "блукання” зародка після запліднення і його імплантацію у невідповідному місці, за межами слизової оболонки матки. Аборт є чинником, який утруднює настання наступної вагітності, і спричиняють неплідність значного відсотка жінок. Неплідність трапляється майже вдвічі частіше порівняно з тією, яка настає після самовільного викидню. Перенесений аборт спричиняє у п’ять разів частіші кровотечі у перші три місяці вагітності та у сім раз частіші в останні три. Після вишкрібання стінок матки під час аборту виникають травми і далі рубці, які ускладнюють імплантацію зародка у верхній частині тіла матки. Такі ж рубці утворюються у випадках вакуумного відсмоктування зародка дитини.
Інструментальний та міні-аборт часто призводять до розладів пологової діяльності, аномалій розташування плаценти, захворювань немовляти. Також може розвинутися недостатність шийки матки, внаслідок чого виникає звичне невиношування вагітності та пізні викидні. Якщо під час інструментального аборту було пошкоджено базальний шар ендометрію, виникає вторинна аменорея та неплідність (після одного аборту загроза викидня при наступній вагітності становить 26%, після двох абортів – зростає до 32%, а після трьох і більше небезпека мимовільного викидня досягає 41%).
Часте настання позаматкової вагітності спостерігають при застосуванні «спіралі». Після аборту зростає ризик розвитку пухлин молочних залоз, тіла і шийки матки. Небезпека розвитку раку молочної залози зростає у тих жінок, які ще не народжували у три рази, а якщо така жінка мала кілька абортів, тоді ризик збільшується у вісім разів. Причина полягає у тому, що під час першої вагітності в особливий спосіб перебудовуються клітини молочних залоз, готуючись до функції, якої вони ще не виконували – вироблення молока. Така перебудова відбувається протягом усієї вагітності. Якщо ж жінка робить аборт, цей процес переривається, а клітини молочних залоз залишаються у несформованому стані, їх розвиток не завершується. Такі клітини під впливом певних факторів мають здатність перероджуватися у злоякісні пухлини. Ризик зростає тим більше, чим більше часу мине до наступної вагітності та пологів, що дозволить завершити перебудову клітин молочних залоз (пор.: В. Фіалковський , Дар життя. Львів «Свічадо» 2006, с.137; Плідність-дар і завдання ІРПЖ, УКУ Львів 2007).
Віддалені наслідки аборту не мають часових меж, вони можуть проявитися як одразу після «операції», так і в глибокій старості. До таких наслідків зокрема відноситься: постабортний синдром.
Постабортний синдром (ПАС) – це не психоз [психічна хвороба] і не невроз. Це цілком окремий психосоматичний синдром, виражений численними і різноманітними, проте характерними проявами і вимагає особливої терапії.
Основним механізмом виникнення постабортного синдрому є заперечення і пригнічення. Такий психологічно обґрунтований захисний механізм функціонує кілька років. Натомість пізніше, через п’ять-десять років, багато жінок неспроможні поводитися врівноважено, і реакція посилюється. З’являються безсоння, сум, безнадія, реакції "роковин”, втомливі сни, повторне переживання трагедії . Провокаційним моментом, як правило, є подія, яка, на перший погляд, не має нічого спільного з пережитим колись абортом. 
Аборт убиває любов у її свобідному плині, натомість з’являється прихована агресія, яка ховається за видимою коректністю і лояльністю людини.